«Велика кімната», 2021

Папір, акварель, 40 х 50 см

Це та сама велика кімната з червоним кутом, що і тут, тільки інша її сторона. Ось на цьому ліжку я і спала. Мені завжди було незрозуміло, як це пружини в ньому стоять такою горою. Так, я на ньому спала, але мені все одно було цікаво, як вони протистоять гравітації. Спати було зручно. Скрип не заважав. Та й з пристроєм пружин все було зрозуміло. Але виглядає ж, як у мультику )) А я так і намалювала. Абсолютно примітивно і однозначно. І не важливо, який там візерунок на килимі був. Я його не пам'ятаю, пам'ятаю тільки це ліжко, вигнуте, як на парад.

І повітря...
Воно у жовтих відблисках блакитних тіней, у непроглядних темних провалах під шафою і ліжком (можна подумати, що вони вдуть у Нарнію, але насправді там стояли великі тази і трилітрові банки із зимовим салом), у накрохмалених рушниках і у піднятій вітром шторі. А ще, коли яскраво світить сонце, під стільцем, що стоїть у тіні, немає тіні, що падає. Є відбиток на свіжопофарбованій підлозі, але це якщо придивитися. А якщо просто дихати, то здається, що стілець левітує. І тут, як у потязі, що від'їжджає, коли незрозуміло, хто рушив, ти чи він, ти бачиш стілець, але хто левітує, незрозуміло.