«Червоний кут», 2021

Папір, акварель, 40 х 50 см

Це кімната в бабусіному будинку. Мені завжди здавалося, що повітря в ній більше, ніж на вулиці. Воно кришталево чисте і водночас відчутне.

У бабусі був невелика хата: 2 кімнати, веранда і сіни. Після смерті дідуся вона жила одна - довго. Я його не застала. Бабуся користувалася верандою, тому що через неї входять в хату, сінями, тому що там зберігаються продукти, і однією кімнатою, в якій була піч, а цю кімнату завжди закривала на зиму. Ну, знаєте, як закривають одне крило палацу з метою економії опалення і прислугу )) Її відкривали, тільки коли ми з братом приїжджали - для нас і при нас.

Вона завжди була світлицею. У неї вікна в двох стінах. Там стояв сервант з кришталем (ну як же без нього?), віночки, що залишилися від весіль, висіли вишиті бабусею картини і фотографії родичів, на ліжках, як на параді, стояли подушки по три штуки одна на одній, лежали білосніжні в'язані гачком покривала і підзорки.

Але перше, що охоплювало мене, коли я входила в цю кімнату, був запах і прохолода. У спекотну літню погоду це як таблетка. Змійовик від печі оперізував весь будинок, але все ж та кімната, в якій знаходилася піч, була теплішою. Ця прохолода там якось утримувалася і влітку.

Запах браги, випічки, печі, сухих трав і вапна

Білосніжні штори з гіпюру, серветки з прострочкою і вишиті скатертини

Сонячні зайчики від квітучих акацій що хитаються

Скрекіт коників і шум листя

Це все повітря