«Бабусіна хата», 2021

Папір, акварель, 40 х 50 см

Це справжній будинок моєї бабусі. Зараз модно говорити «автентичний». Я намалювала його з пам'яті, тому що востаннє я бачила його, коли бабуся була ще жива. Він вийшов трохи мультяшним, але коли я його малювала у свої 45 років, то була переконана (та я і зараз переконана), що саме так він і виглядав. Це дитяче сприйняття. Ми пам'ятаємо не самі події та об'єкти, а наші спогади про них. Так, ми пам'ятаємо спогади.

Я впевнена, що навіть листя горіха виглядало так само чітко і навіть можна сказати, вирізано. І хоч всім відомо, що немає на світі двох однакових листків, але я можу сказати, що форма листа горіха бездоганна, і в дитячому сприйнятті вона виглядає саме так.

Мені тут не хочеться ніякого ще більшого реалізму. Мені здається, що я максимально реалістично передала свої спогади. А найреалістичніше - це тіні на паркані і на стіні веранди. Але найголовніше - це сонячне світло. Це, як гра в слова-асоціації:

Літо - сонце

Обід - борщ

Тато - заборона і покарання

Сонце - синє небо і темні тіні

Борщ - бабуся